Біорозкладний матеріал – це такий матеріал, який розкладається за участю мікроорганізмів на елементи природного походження і відповідає встановленим національними або гармонізованими європейськими стандартами нормам утилізації способом компостування або біорозкладання.
Біопластик – це пластиковий матеріал, що виробляється з відновлюваних джерел біомаси, таких як рослинні жири та олії, кукурудзяний крохмаль, солома, тріска, тирса, перероблені харчові відходи і т.д.
Біорозкладний пакет (біопакет, екопакет) – це пакувальний виріб, який повністю розкладається в природі за певних умов. До таких пакетів відносять як такі, що не забруднюють природу після розкладання, так і ті, які можуть розкладатися з утворенням токсичних речовин. Прикладом перших можуть послужити пакети, що розкладаються компостуванням і що потребують додаткової обробки.
Чому потрібно сертифікувати біорозкладні матеріали, зокрема біопакети вже зараз:
1 червня 2021 року було підписано Закон України № 1489-IX «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», згідно з яким з 10.12.2021 забороняється поширення в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:
- надтонких пластикових пакетів;
- тонких пластикових пакетів;
- оксорозкладних пластикових пакетів.
Для обігу та реалізації пакетів, а також застосування їх складових компонентів необхідно мати сертифікат, що свідчить про здатність пластикових пакетів до біорозкладу відповідно до гармонізованих європейських стандартів.
Пластикові пакети, що не відповідають встановленим вимогам, підлягають вилученню з обороту в порядку, встановленому Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».
Незабаром сертифікація біорозкладних матеріалів стане обов’язковою.
Зверніть увагу
Заборона не поширюється на біорозкладні пластикові пакети, які відносять до вищезазначених біорозкладних матеріалів, а також на надтонкі пластикові пакети шириною до 225 міліметрів (без бічних складок), глибиною до 345 міліметрів (з урахуванням бічних складок), довжиною до 450 міліметрів.), призначені для упаковки та/або транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів з них, сипких продуктів, льоду та поширюються в об’єктах роздрібної торгівлі як первинна упаковка.
Одним із стандартів із сертифікації біопластику є ДСТУ EN 14995: 2018 (Пластмаси. Оцінка здатності до біохімічного розпаду. Порядок випробування та технічні умови).
Класифікувати біорозкладні пакети можна за матеріалом, з якого вони виготовлені:
на основі полігідроксиалканоатив (PHA) – сюди входять полі-3-гідроксибутират (PHB), полігідроксивалерат (PHV) і полігідроксигексаноат (PHH);
на основі полімолочної кислоти (PLA) – виробляється з ферментованого крохмалю рослини, наприклад з кукурудзяної, цукрової бурякової маси, цукрової тростини або маніоку;
крохмальні суміші – термопластичні полімери, що утворюються шляхом змішування крохмалю з пластифікаторами;
пластики на основі целюлози та лігніну (основним джерелом є деревина);
пластмаси на основі нафти, такі як полігліколева кислота (PGA), полібутилен сукцинат (PBS), полікапролактон (PCL), полівініловий спирт (PVA, PVOH), поліетилентерефталату, полібутиленовий адипат (PBAT).
Біорозкладним пакет можна назвати, якщо в його маркуванні присутні лише ці речовини.
Важливо!
Крім того, що біопластики не пов’язані з нафтохімічною промисловістю, вони привабливі тим, що вони біорозкладаються. Не всі біопластики піддаються біологічному розкладу і не розкладаються швидше, ніж пластмаси, отримані з викопного палива.
Leave A Comment